История Храма Рождества Пресвятой Богородицы
c.Гладковка Херсонской епархии УПЦ (МП)
Минуле та сучасне церкви Різдва Богородиці.
Нащадки запорізьких козаків , військові поселенці, переселенці російських губерній, у 1865 році розпочали будівництво Православної церкви .
За переказами , будівництво було всенародним , хто чим міг допомагав у спорудженні храму Божого. Із Криму волами возили камінь - ракушняк , а селяни приносили яйця для будівельного розчину .На початку 1866 року кладка стін піднялась до карнизу церкви, у тому ж році була споруджена дерев'яна дзвіниця.
Протягом 1866 року будівництво велося прискореними темпами. На пожертвування прихожан продовжувалось будівництво церкви , виділялись для цього значні кошти. У цей час була завершена кладка стін, колон, декоративної вежі і склепіння бані церкви.
На будівництво нашої церкви були використані: високоякісна біла та червона цегла , цвяхи , вапно , алебастр , цемент , ракушняк ,покрівельне луджене залізо , дерево та інші матеріали . На жаль , історія не дає нам імен майстрів : мулярів , теслярів , столярів . Одночасно із зовнішнім спорядженням будівлі велися роботи у середині храму . Спорудження храму поспішали закінчити до осені 1867 року. На початку року кам'яні , штукатурні, ліпні роботи були завершені. Розпочалось спорядження храму - були розписані стіни , колони , пілястри , карнизи , обрамлення вікон. Одночасно із оздобленням храму здійснювались споруджувальні роботи в його інтер'єрі. Невідомий архітектор склав креслення іконостаса із дерева, майстри вирізьбили царські врата , над ними-раму для ікон, фронтони капітелі, рослинні орнаменти для іконостаса . Ікони для іконостаса були переданні у подарунок від інших храмів губернії , а також від єпископів Херсонського і Таврійського.
У вересні 1867 року рано-вранці вперше келегейчани почули мелодію церковних дзвонів - вони сповіщали велику сходку, свято села , відкриття Храму Божого .
На жаль , до наших часів не дійшли щоденники та креслення тогочасних робіт. Час зробив своє : ці матеріали втрачені остаточно. За переказами, Гладківська церква у своїй первозданній красі відо¬бражала архітектурні форми українського бароко середини XIX століття. Площини стін і віконні прорізи були прикрашені багатим рослинним орнаментом, вирізьбленим по свіжій вапняній штукатурці. На внутрішніх стінах храму масляними фарбами був виконаний розпис на біблійну тематику .
Український національний колорит знайшов своє відображення у трактуванні біблійних персонажів. За переказами старожилів села, а саме Миргородської Лукерії (уже покійної), яка ще до війни співала у церковному хорі, наша церква була дуже ошатна, красива .
Прийшов 1958 рік" Червоним секретарям " не сподобалось , що церква є центром духовної культури односельців , а не партійні осередки, і церкву закривають. Для чого тільки не пристосовува¬ли церковне приміщення " нові духовні наставники ": і під склад місцевого колгоспу, а потім радгоспу ; і під спортзал, їдальню, кафе.
У 1963 році церкву вирішили зовсім зруйнувати . Була зруйнована дзвіниця ( не відомо куди поділись дзвони ), знятий купол , хрести . Але й цього було замало. Було вирішено зруйнувати саму будівлю . По вказівці місцевих " можновладців " будівлю церкви обв'язали стальними тросами і за допомогою потужних гусеничних С-100 хотіли зруйнувати стіни, але їхні зусилля були марними , вони були безсилі проти кам'яної споруди, яку ще в середині XIX століття зводили їхні прапрадіди методом всенародної будови і під благословенням Божим.
У кінці семидесятих років будівля Гладківської церкви перетерпіла значні зміни і втратила первозданну архітектурну цінність.
На початку 90-х років швидкими темпами на Україну повертались споконвічні традиції і духовні цінності. На сільському референдумі майже одноголосно було прийнято рішення про функ¬ціонування церкви.
21 вересня 1992 року сотні прихожан , гості з інших сіл , священики , вся громада села взяли участь у святі відкриття храму Божого .
На даний момент збираються свідченя старожилів про священнослужителів минулих років. Продовження історії храму буде...